Независимый сайт адвокатов Украины
«Оказывайте доверие лишь тем, кто имеет мужество при случае вам поперечить и кто предпочитает ваше доброе имя вашей милости» (Суворов А. В.)

ПРОЕКТ ПРАВИЛ АДВОКАТСЬКОЇ ЕТИКИ



 

проект

«З А Т В Е Р Д Ж Е Н О»

РІШЕННЯМ УСТАНОВЧОГО З’ЇЗДУ

АДВОКАТІВ УКРАЇНИ

«17» ЛИСТОПАДА 2012 РОКУ

 

  

ПРАВИЛА

АДВОКАТСЬКОЇ ЕТИКИ

  


ПРЕАМБУЛА

Конституція України в статті 59 проголосила щонайважливішу соціальну функцію адвокатури - забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.

Роль єдиного незалежного недержавного самоврядного інституту, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі на закріплених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» принципах верховенства права, законності, незалежності,  конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів, реалізується адвокатурою в складній системі правовідносин.

При здійсненні своєї професійної діяльності адвокат виступає носієм обов’язків, іноді суперечливих, по відношенню до:

- клієнтів;

- судів та інших державних органів;

- адвокатури в цілому та окремих адвокатів;

- суспільства в цілому.

Надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки. При цьому специфіка та комплексний характер обов’язків, що лежать на адвокатурі, обумовлюють необхідність збалансування служіння адвоката інтересам окремого клієнта з інтересами суспільства в цілому, принципами законності та верховенства права.

Дотримання адвокатами особливих деонтологічних вимог і правил розглядається світовою адвокатською спільнотою як необхідна наріжна передумова повноцінного функціонування адвокатури, виконання нею її важливої соціальної ролі в демократичному суспільстві.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає дотримання Правил адвокатської етики як один  з основних професійних обов’язків адвоката.

 Виходячи з наведених міркувань, ці Правила мають на меті уніфіковане закріплення традицій і досвіду української адвокатури в сфері тлумачення норм адвокатської етики, а також загальновизнаних деонтологічних норм і правил, прийнятих у міжнародному адвокатському співтоваристві.

Ці Правила покликані слугувати системою орієнтирів для адвокатів України при збалансуванні, практичному узгодженні ними своїх багатоманітних та іноді суперечливих  професійних прав і обов’язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури та принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України, а також мають закріпити єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката у  дисциплінарному провадженні.

 

 

 

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Співвідношення Правил адвокатської етики і чинного законодавства про адвокатуру

Норми цих Правил не відміняють і не замінюють положень чинного законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, а доповнюють і конкретизують його.

 

Стаття 2. Дія Правил адвокатської етики за предметом, колом осіб та в часі

(1) Дія цих Правил поширюється на всі види адвокатської діяльності, що здійснюються адвокатом України, а також адвокатами іноземних держав в Україні, та  в частині, визначеній Правилами, - на іншу діяльність (дії) адвоката, яка може вступити в суперечність з його професійними обов’язками або підірвати престиж адвокатської професії.

 (2) Дія цих Правил поширюється також на членів органів адвокатського самоврядування, помічників та стажистів  адвокатів у частині, що є застосовною до їх діяльності.

(3) Дія цих Правил поширюється на відносини, що виникли після їх прийняття.

 

Стаття 3. Засади поширення вимог Правил адвокатської етики на адвокатів іноземних держав, які здійснюють адвокатську діяльність в Україні

(1) На адвоката іноземної держави, який здійснює адвокатську діяльність в Україні  відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повною мірою поширюються вимоги цих Правил та деонтологічних норм, якими керуються адвокати в країні його походження. Співвідношення і кореляція цих різних джерел деонтологічних стандартів має здійснюватись за принципами, закріпленими Кодексом поведінки європейських адвокатів, прийнятим Радою адвокатських асоціацій та правових товариств Європи (ССВЕ).

(2) На адвокатів іноземних держав, якщо вони входять до Європейського Союзу та/або Європейського співтовариства при здійсненні  ними професійної діяльності або будь-яких професійних контактів  в Україні (незалежно від їх фізичної присутності при цьому на території України), також поширюється дія Кодексу поведінки європейських адвокатів.

(3) В разі порушення вимог цих Правил або Кодексу поведінки європейських адвокатів адвокат іноземної держави може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

 

Стаття 4. Поширення Кодексу поведінки європейських адвокатів на адвокатів України при здійсненні ними адвокатської діяльності в інших країнах

(1)        При здійсненні адвокатами України адвокатської діяльності в інших країнах, які входять до Європейського Союзу та/або Європейського співтовариства, за умови членства Національної асоціації адвокатів України у Раді адвокатських асоціацій та правових товариств Європи на них також поширюватимуться вимоги Кодексу поведінки європейських адвокатів. Порушення вимог останнього складає дисциплінарний проступок.

(2) При цьому адвокат України також має дотримуватись вимог цих Правил.

 

Стаття 5. Співвідношення різних джерел деонтологічних правил.

(1) У випадках, коли відповідно до цих Правил чи міжнародних актів, обов’язкових для адвокатів України та/або адвокатів іноземних держав, які здійснюють адвокатську діяльність в Україні, на адвоката поширюється дія різних джерел деонтологічних стандартів, співвідношення й кореляція положень останніх має здійснюватись за принципами, закріпленими Кодексом поведінки європейських адвокатів, прийнятим Радою адвокатських асоціацій та правових товариств Європи.

 

Стаття 6. Тлумачення Правил адвокатської етики

Право офіційного тлумачення цих Правил належить виключно Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній  комісії адвокатури.

 

 

 

РОЗДІЛ II. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ АДВОКАТСЬКОЇ ЕТИКИ

 

Стаття 7. Незалежність та свобода адвоката у здійсненні адвокатської діяльності

(1) Специфіка цілей і завдань адвокатури вимагає в якості необхідної умови належного здійснення адвокатської діяльності максимальної незалежності адвоката у виконанні своїх професійних прав і обов’язків, що передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність з надання правової допомоги, здійсненню захисту або представництва клієнта, зокрема з боку державних органів, політичних партій, колег по адвокатському об’єднанню тощо, а також від впливу своїх особистих інтересів.

(2) З метою дотримання цього принципу в своїй професійній діяльності адвокат зобов’язаний протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, бути мужнім і принциповим у виконанні своїх професійних обов’язків, відстоюванні професійних прав, гарантій адвокатської діяльності та їх ефективному використанні в інтересах клієнтів.

(3) Адвокат зобов’язаний не допускати в своїй професійній діяльності компромісів, що применшували б його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнту, якщо такі компроміси перешкоджають належному здійсненню адвокатської діяльності.

(4) Адвокат не повинен займатися іншою діяльністю, яка ставила б його в юридичну або моральну залежність від інших осіб,  чи підпорядкувала б його вказівкам або правилам, які можуть увійти в суперечність з нормами чинного законодавства про адвокатуру та цими Правилами, або можуть іншим чином перешкоджати вільному й незалежному здійсненню ним адвокатської діяльності.

(5) Адвокат не повинен ділити гонорар, отриманий від клієнта, з іншими особами, окрім адвоката, що раніше виконував це доручення, та спадкоємців померлого адвоката, чиє частково виконане доручення він прийняв.

(6) Адвокат не повинен при виконанні доручення клієнта керуватися вказівками інших осіб, зокрема тих, які уклали договір про надання правової допомоги іншій особі  - клієнту, стосовно змісту, форм, методів, послідовності та часу здійснення його професійних прав і обов’язків, якщо вони суперечать його власній уяві про оптимальний варіант виконання доручення стосовно  клієнта.

(7) Національна асоціація адвокатів України, органи адвокатського самоврядування в межах своєї компетенції мають всіляко сприяти гарантуванню незалежності адвоката та своєю діяльністю утверджувати останню у відносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування та будь-якими іншими особами.

 

Стаття 8. Дотримання законності

(1) У своїй професійній діяльності адвокат зобов’язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, надання їм правової допомоги дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.

(2) Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення скоєння правопорушень, або іншим чином зумисно сприяти їх скоєнню його клієнтом або іншими особами.

(3) Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

(4) У своєму приватному житті адвокат також зобов’язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень і не сприяти зумисно їх скоєнню іншими особами.

 

 

 

Стаття 9. Домінантність інтересів клієнтів

(1) У межах дотримання принципу законності адвокат зобов’язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнтів перед своїми власними інтересами, інтересами колег, партнерів, співробітників, інтересами законних представників клієнтів, або їх опікунів, піклувальників та інших осіб, а також будь-якими іншими міркуваннями.

(2) Адвокат має, за можливості, сприяти позасудовому врегулюванню спорів між клієнтом та іншими особами, а в разі неможливості цього, застосовувати всі законні засоби ефективного вирішення спору на користь клієнта.

(3) Адвокат повинен поважати свободу вибору клієнтом захисника,  представника  чи особи, яка надає йому правову допомогу, та ні до прийняття доручення, ні в процесі його виконання не вчиняти перешкод до реалізації цієї свободи.

 

Стаття 10. Неприпустимість представництва клієнтів з суперечливими інтересами

(1) Адвокат не може  представляти або  захищати  одночасно двох або більше клієнтів,  інтереси яких є взаємно суперечливими, або з високим ступенем вірогідності можуть стати суперечливими, а також  за таких обставин надавати їм  правову допомогу.

(2) Адвокат не може представляти,  захищати клієнта або  надавати йому  правову допомогу, якщо до цього він надавав правову допомогу, здійснював захист або представництво іншого клієнта, від якого він отримав конфіденційну інформацію, дотичну до інтересів нового клієнта.

(3) Адвокат не може  представляти, захищати клієнта чи  надавати йому правову допомогу, якщо інтереси клієнта суперечать власним інтересам адвоката.

(4) В разі виникнення конфлікту (суперечності) інтересів в процесі реалізації адвокатом договору, він має розірвати останній з дотриманням умов, передбачених цими Правилами.

 

Стаття 11. Конфіденційність

(1) Дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва. Тому збереження конфіденційності будь-якої інформації, яка визначена як предмет адвокатської таємниці Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» або становить персональні дані про фізичну особу, які охороняються законодавством з питань захисту персональних даних, є правом адвоката у відносинах з усіма суб’єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов’язком щодо клієнта й тих осіб, кого ця інформація стосується.

(2) Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі.

(3) Конфіденційність певної інформації, що охороняється адвокатською таємницею, може бути скасована тільки особою, зацікавленою в її дотриманні (або спадкоємцями такої фізичної особи чи правонаступниками юридичної особи), в письмовій або іншій зафіксованій формі.

(4) Розголошення відомостей, що складають адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів дізнання,  досудового розслідування та суду допитати адвоката про обставини, що складають адвокатську таємницю.

(5) Адвокат  зобов’язаний забезпечити розуміння та дотримання принципу конфіденційності його помічниками, стажистами та членами технічного персоналу.

(6) Адвокат зобов’язаний забезпечити такі умови зберігання документів, переданих йому клієнтом, адвокатських досьє та інших матеріалів, що знаходяться в його розпорядженні та містять конфіденційну інформацію, які розумно виключають доступ до них сторонніх осіб.

 

Стаття 12. Компетентність та добросовісність

(1) Зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов’язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва.

(2) Адвокат зобов’язаний надавати правову допомогу клієнтам, здійснювати їх захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність в урахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення.

(3) Адвокат не  повинен надавати правову допомогу, здійснювати захист або представництво з питань, які не охоплюються сферою його спеціалізації (в разі, якщо така має місце) і явно не відповідають рівню його компетенції.

(4) Адвокат має постійно підвищувати свій професійний рівень, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві.

(5) Адвокат повинен забезпечувати розумно необхідний рівень компетентності своїх помічників, стажистів технічного персоналу та інших осіб, що залучаються ним для виконання окремих робіт у зв’язку з виконанням доручення.

 

Стаття 13. Чесність і порядність

(1) Адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті бути чесним і порядним; не вдаватися до омани, погроз, шантажування, підкупу, використання тяжких матеріальних чи особистих обставин  особи або інших протизаконних засобів для досягнення своїх професійних чи особистих цілей.

(2) Адвокат має поважати права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він спілкується в різних відносинах.

 

Стаття 14. Повага до адвокатської професії

(1) Всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до  адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї  в суспільстві.

(2) Цей принцип повинен дотримуватись у всіх сферах діяльності адвоката: професійній, громадській, публіцистичній та інших.

(3) Адвокат зобов’язаний виконувати законні рішення органів адвокатського самоврядування, прийняті в межах їх компетенції, що не виключає можливості критики останніх та оскарження їх дій та/або рішень у встановленому законом порядку.

(4) Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження права особи на захист, професійних прав адвокатів, незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності.

 

Стаття 15. Культура поведінки

Дбаючи про престиж свого звання  адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті, забезпечувати високий рівень культури поведінки, поводити себе гідно, стримано й тактовно.

 

Стаття 16. Обмежене рекламування діяльності адвокатів

(1) Адвокат, який практикує індивідуально, адвокатське бюро та адвокатське об’єднання мають право рекламувати свою професійну діяльність з дотриманням чинного законодавства та цих Правил.

(2) Рекламування адвокатської діяльності допускається у формі розміщення оголошень, інформаційних повідомлень та інших рекламних матеріалів у періодичних виданнях, довідниках, інформаційних бюлетенях, інших друкованих виданнях, а також трансляції рекламних матеріалів по радіо і телебаченню.

Адвокат не має права пропонувати свої послуги конкретному клієнту ні особисто, ні через посередників.

(3) Рекламні оголошення або інші рекламні матеріали щодо професійної діяльності адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об’єднання):

1) повинні містити: відомості про прізвище та ім’я адвоката (назву адвокатського бюро, адвокатського об’єднання); адресу, за якою цим адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням) здійснюється адвокатська діяльність; номер телефону; загальні відомості про галузі права, в котрих спеціалізується адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) або вказівку про те, що правова допомога може бути надана з усіх галузей права; реєстраційний номер, дату і місце видачі адвокату свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (дату реєстрації адвокатського бюро, адвокатського об’єднання та його реєстраційний номер);

2) можуть містити: відомості про те, в яких навчальних закладах адвокатом (членами адвокатського об’єднання) отримана освіта; де він підвищував кваліфікацію надалі; про вчені та інші звання адвоката, нагороди, що він має, вчені праці, інші академічні заслуги і професійні досягнення адвоката; його членство в спілках, асоціаціях адвокатів, участь в їх органах; дані про тривалість стажу роботи адвокатом або юристом (з обов’язковою конкретизацією тривалості стажу роботи адвокатом); відомості про іноземні мови, якими володіє адвокат;

3) не можуть містити: оціночних характеристик адвоката; порівнянь з іншими адвокатами і їх критики; заяв про вірогідність успішного виконання доручень та інших заяв, що можуть викликати безпідставні надії у клієнтів;  вказівок, які можуть скласти уявлення, що діяльність саме цього адвоката характеризується рисами та показниками, притаманними, в дійсності, адвокатурі як такій.

(4) Рекламні матеріали про діяльність адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об’єднання) мають бути об’єктивними, достовірними, чіткими і зрозумілими, не повинні містити натяків, двозначностей або іншим чином утворювати підґрунтя для введення потенційних клієнтів в оману, та мають відповідати розумним естетичним вимогам.

(5) Рекламні матеріали про діяльність адвокатських бюро, адвокатських об’єднань, в яких вказуються імена адвокатів та інших співробітників адвокатського об’єднання, повинні містити також точні вказівки про статус кожної з цих осіб: адвокат, помічник адвоката, стажист, юрист (без статусу адвоката) або член технічного персоналу (директор, менеджер, секретар, перекладач і т. ін.).

(6) Адвокати (керівники адвокатського об’єднання) несуть персональну відповідальність за достовірність рекламних матеріалів про них (про адвокатські об’єднання), а також за їх відповідність чинному законодавству й цим Правилам.

Якщо адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об’єднанню) стало відомо про поширену без його відома рекламу його діяльності, що не відповідає зазначеним вимогам, він (або, відповідно, керівник адвокатського об’єднання) зобов’язаний вжити всіх розумно доступних заходів до спростування та корегування такої рекламної інформації й повідомити про це регіональну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію.

(7) Всі вищевикладені обмеження стосовно рекламних матеріалів адвокатів (адвокатських бюро, адвокатських об’єднань) поширюються не тільки безпосередньо на рекламні оголошення, а й на оголошення про прийом на роботу співробітників, тощо.

 

РОЗДІЛ III. ВІДНОСИНИ АДВОКАТА З КЛІЄНТАМИ

 

 

Стаття 17. Підстави для надання адвокатом правової допомоги

Адвокат надає правову допомогу згідно з чинним законодавством про види адвокатської діяльності на підставі договору з клієнтом про надання правової допомоги або за дорученням органу (установи), уповноваженої законом на надання безоплатної правової допомоги та/або залучення захисника до здійснення захисту або виконання окремої процесуальної дії у кримінальному провадженні.

 

Стаття 18. Загальні вимоги до укладення договору про надання правової допомоги

(1) Всі істотні умови, на яких адвокат приймає доручення клієнта мають бути чітко та недвозначно визначені в договорі про надання правової допомоги.

(2) В договорі про надання правової допомоги в будь-якому випадку мають бути визначені:

1) прізвище, ім’я та по батькові, адреса фізичної особи або назва та адреса юридичної особи - клієнта;

2) ті ж відомості щодо особи, яка уклала договір, якщо договір укладається не особисто клієнтом;

3) прізвище, ім’я та по батькові адвоката (або найменування адвокатського бюро чи  адвокатського об’єднання), який надаватиме правову допомогу, та  адреса, за якою вона надається;

4) зміст доручення: яка саме правова допомога має надаватися за договором;

5) розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксована сума, погодинна оплата) та внесення (авансування, оплата за результатом, тощо);

6) розмір, порядок обчислення та внесення фактичних видатків, пов’язаних з виконанням доручення;

7) підписи осіб, що уклали договір.

(3) Договір не повинен містити положень, що суперечать чинному законодавству та цим Правилам. Зокрема, забороняється включення в договір з клієнтом положень про позбавлення його права стягнення шкоди, заподіяної неналежним виконанням адвокатом прийнятого доручення права.

 

Стаття 19. Особи, від яких адвокат може прийняти доручення на надання правової допомоги. Забезпечення реальної згоди клієнта на надання йому допомоги певним адвокатом

(1) Адвокат може прийняти доручення на надання правової допомоги тільки безпосередньо від клієнта або його представника, уповноваженого на укладання угоди з адвокатом, або законного представника неповнолітнього чи недієздатного клієнта, або органу (посадової особи), уповноваженої на залучення захисника в кримінальному провадженні, або від органу (установи), уповноваженої законом на надання безоплатної правової допомоги.

(2) В разі сумісного надання правової  допомоги з іншим адвокатом (зокрема іноземним) – адвокат може прийняти доручення на надання правової допомоги від такого адвоката.

(3) У всіх випадках, коли допускається прийняття доручення не безпосередньо від клієнта, а від іншої особи, адвокат зобов’язаний отримати підтвердження згоди клієнта на надання йому правової допомоги цим адвокатом, якщо у представника або іншої особи, яка надала відповідне доручення,  відсутні повноваження, передбачені чинним законодавством, на вибір адвоката на свій розсуд без погодження з клієнтом.

 

Стаття 20. Інформування, що забезпечує вільний вибір клієнтом адвоката

(1) До підписання договору про надання правової допомоги адвокат має повідомити клієнту, в яких галузях права він спеціалізується, якщо така спеціалізація має місце, а на прохання клієнта - також відомості про стаж роботи адвокатом, наявність досвіду у веденні певної категорії справ та обставини, що можуть вплинути на можливе виникнення конфлікту інтересів.

 

Стаття 21. Дотримання принципів компетентності та добросовісності на стадії прийняття адвокатом доручення клієнта

(1) Приймаючи доручення на надання правової допомоги, адвокат повинен зважити свої можливості по його виконанню і зобов’язаний відмовитись від прийняття доручення, якщо є розумно достатні підстави вважати, що стосовно даного доручення норми цих Правил, в яких втілений принцип компетентності, не можуть бути адвокатом дотримані.

(2) У випадку, коли для досягнення рівня компетентності, необхідного для належного виконання доручення, адвокату потрібна спеціальна підготовка, що виходить за межі звичайної підготовки до справи і вимагає значного часу через відсутність у адвоката спеціальних знань законодавства або досвіду ведення відповідної категорії справ, адвокат зобов’язаний до укладення договору з клієнтом попередити його про необхідність такої підготовки.

(3) В разі, якщо через відсутність спеціалізації, необхідної для виконання доручення, адвокат залучає до його сумісного виконання іншого адвоката, що має необхідні спеціальні знання, клієнта має бути повідомлено про це до укладення договору.

(4) Адвокат не повинен приймати доручення на надання правової допомоги, якщо він через обсяг зайнятості не зможе забезпечити розумно необхідну сумлінність виконання доручення,  ретельність підготовки, оперативність при виконанні доручення, окрім випадків, коли відмова від прийняття доручення в конкретній ситуації може призвести до суттєвого порушення прав та законних інтересів клієнта, або коли клієнт дає згоду на запропоновані йому строки виконання доручення, якщо відстрочка об’єктивно не повинна суттєво позначитись на можливості належного виконання доручення. В будь-якому випадку до укладення договору з клієнтом адвокат зобов’язаний попередити клієнта про складнощі і можливі негативні наслідки для результату виконання доручення, пов’язані з обсягом зайнятості цього адвоката.

(5) До підписання  договору про надання правової допомоги у справі, що підлягає судовому розгляду, адвокат повинен з’ясувати всі відомі клієнту обставини, які можуть позначитися на визначенні наявності правової позиції у справі та її змісті, й запитати та вивчити всі відповідні документи, які є в розпорядженні клієнта.

 

Стаття 22. Інформування клієнта щодо правової позиції у справі

(1) Якщо після виконання вимог, викладених у частині п’ятій статті 22 цих Правил, адвокат переконається у наявності фактичних і правових підстав для виконання певного доручення, він повинен неупереджено й об’єктивно викласти їх клієнту та повідомити в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання цього доручення, та які правові наслідки для інтересів клієнта може мати досягнення результату, котрого бажає клієнт.

(2) Якщо за наявності фактичних і правових підстав для виконання доручення, свідомо для адвоката існує поширена несприятлива (з точки зору гіпотетичного результату, бажаного для клієнта) практика застосування відповідних норм права, адвокат зобов’язаний повідомити про це клієнта.

(3) У випадку, коли адвокат дійде висновку про відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення, він зобов’язаний повідомити про це клієнта та узгодити з ним зміну змісту доручення, що відповідав би тому гіпотетичному результату, котрий може бути досягнутий згідно з чинним законодавством, або відмовитись від прийняття доручення.

(4) Адвокат повинен повідомити клієнта про можливий результат виконання доручення на підставі закону та практики його застосування. При цьому забороняється давати клієнту запевнення і гарантії стосовно реального результату виконання доручення, прямо або опосередковано сприяти формуванню у нього необґрунтованих надій, а також уявлення, що адвокат може вплинути на результат іншими засобами, окрім сумлінного виконання своїх професійних обов’язків.

 

Стаття 23. Дотримання принципу законності на стадії прийняття доручення клієнта

(1) Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокату забороняється приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними або якщо доручення клієнта виходить за межі професійних прав і обов’язків адвоката

(2) У зазначених випадках, якщо зазначені обставини не є очевидними, адвокат має надати відповідні роз’яснення клієнту. Якщо клієнт наполягає на використанні засобів виконання доручення, котрі є протиправними або виходять за межі прав адвоката,  останній повинен повідомити клієнта про неприпустимість їх застосування та, якщо це можливо, вказати на законні шляхи досягнення того самого або подібного результату. Якщо і за таких обставин не вдається узгодити з клієнтом зміну змісту доручення, адвокат зобов’язаний відмовитись від укладення договору з клієнтом.

 

Стаття 24. Дотримання принципу неприпустимості представництва клієнтів з суперечливими інтересами на стадії прийняття доручення клієнта

(1) Адвокат не має права прийняти доручення, якщо інтереси клієнта об’єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зв’язаний договором про надання правової допомоги, або якщо є розумні підстави вважати, що передбачуваний розвиток інтересів нового і попереднього клієнта призведе до виникнення конфлікту інтересів,

(2) Адвокат не  має права прийняти доручення також якщо конфлікт інтересів пов’язаний з тим, що адвокат отримав від попереднього клієнта конфіденційну інформацію, що охоплюється предметом адвокатської таємниці або захищається законодавством та цими Правилами в інший спосіб, яка має перспективу бути використаною при наданні правової допомоги новому клієнту.

(3) Обмеження, передбачене частиною  другою цієї статті, може бути скасоване в конкретному випадку за письмовою згодою обох (всіх тих) клієнтів, інтереси яких є (або можуть стати) суперечливими, за умови, що адвокат вбачає шляхи  забезпечення відсутності ризику заподіяння шкоди інтересам жодного з клієнтів.

(4) Адвокат не вправі прийняти доручення клієнта за умови особистого конфлікту інтересів адвоката чи пов’язаних з ним осіб з інтересами клієнта  у випадках, передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», або подібних до них такою мірою, що це може вплинути на об’єктивність і незалежність адвоката при виконанні доручення, зокрема, коли виконання доручення суперечитиме релігійним, політичним та іншим сталим переконанням адвоката.

 

Стаття 25. Етичні засади прийняття доручення на здійснення посередництва між клієнтами

Адвокат може виступати посередником між клієнтами за умови, що:

1) між інтересами клієнтів немає конфлікту й вірогідність його виникнення є незначною;

2) адвокат пояснить кожному з клієнтів можливі наслідки виконання ним ролі посередника, пов’язаної з одночасним представництвом їх інтересів, включаючи переваги й ризики, котрі можуть бути з цим пов’язані, сутність правових та етичних норм, що регламентують відносини адвоката з клієнтом, і отримає згоду кожного з клієнтів на їх одночасне представництво;

3) адвокат має достатні підстави вважати, що результат одночасного представництва клієнтів буде належним чином відповідати інтересам кожного з них і що навіть при недосягненні результату посередництва інтереси та можливості кожного з клієнтів щодо подальшого захисту їх інтересів не постраждають внаслідок їх попереднього представництва одним адвокатом;

4) адвокат має достатні підстави вважати, що він зможе зберегти об’єктивність і по відношенню до кожного з клієнтів виконати свої професійні обов’язки відповідно до закону та вимог цих Правил.

 Положення цієї статті не поширюються на виконання адвокатом функцій медіатора. В цьому випадку дії адвоката мають відповідати міжнародно-визнаним етичним засадам медіації, а також основним принципам адвокатської етики, визначеним Розділом ІІ цих Правил, в частині, що може бути застосовною до виконання ним зазначеної функції.

 

Стаття 26. Дотримання принципу конфіденційності на стадії прийняття доручення клієнта

(1) Адвокат не повинен приймати доручення, виконання якого може потягнути розголошення відомостей, які складають предмет адвокатської таємниці згідно із Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», крім випадків, коли на це буде отримано письмову згоду особи, зацікавленої в збереженні конфіденційності такої інформації, за умови, що її інтересам при цьому об’єктивно не загрожує завдання шкоди.

(2) У випадку відмови від прийняття доручення адвокат зобов’язаний зберігати конфіденційність інформації,  що стала йому відома від клієнта або іншої особи, яка звернулась в інтересах клієнта з пропозицією укладення договору.

 

Стаття 27. Дотримання принципу конфіденційності та обмежень, пов’язаних з конфліктом (суперечністю) інтересів при прийнятті доручення адвокатськими об’єднаннями

(1) Положення статей 24, 26 цих Правил про обмеження щодо доручення внаслідок конфлікту інтересів чи обмежень, що випливають з принципу конфіденційності, поширюються на відносини, які виникають при укладенні договору як безпосередньо з адвокатом (адвокатським бюро), так і з адвокатським об’єднанням.

(2) Жоден з адвокатів - членів адвокатського об’єднання не може прийняти доручення клієнта, якщо іншому адвокату - члену цього адвокатського об’єднання це забороняється згідно зі статтями 24, 26 цих Правил.

(3) Положення, викладені в статтях 24, 26 цих Правил а також в цій статті, в частині, що стосується адвокатських об’єднань, поширюються на членів адвокатських об’єднань, діяльність яких здійснюється в одному приміщенні, які користуються технічними послугами одного й того самого технічного персоналу, користуються спільною офісною технікою, а також перебувають при здійсненні професійної діяльності у відносинах регулярного спілкування, пов’язаного з технічними особливостями організації роботи об’єднання.

 

Стаття 28. Дотримання поваги до прав інших адвокатів на стадії прийняття доручення клієнта

(1) До укладення договору з клієнтом адвокат повинен з’ясувати у нього, чи він не зв’язаний нерозірваним договором з іншим адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням) на виконання тотожного доручення, або такого доручення, що частково збігається за обсягом з попереднім, а також з’ясувати, з яких причин клієнт бажає відмовитись від подальшого надання йому правової допомоги іншим адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням).

(2) Якщо ці причини пов’язані з нерозумінням клієнтом об’єктивних характеристик його доручення, обсягу професійних прав та обов’язків адвоката, тощо, адвокат повинен дати клієнту відповідні роз’яснення.

(3) Якщо клієнт наполягає на заміні адвоката, що виконує доручення, адвокат може прийняти доручення після того, як договір з іншим адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням) буде розірвано.

(4) Неприпустимо прямо або опосередковано схиляти клієнта до зміни адвоката, якщо немає об’єктивних підстав вважати, що подальше надання правової допомоги клієнту іншим адвокатом може завдати шкоди його інтересам.

 

Стаття 29. Засади прийняття доручення клієнта декількома адвокатами

(1) За бажанням клієнта або за погодженням з ним допускається прийняття одного доручення декількома адвокатами. В цьому випадку в договорі мають бути визначені засади розподілу обов’язків та повноважень адвокатів, що сумісно виконуватимуть доручення, а також їх відповідальності перед клієнтом.

(2) Забороняється спонукати клієнта до укладання угоди з декількома адвокатами (що тягне збільшення суми гонорару), якщо причина неможливості виконання доручення одним з них самостійно полягає в його некомпетентності.

(3) У випадках, коли договір про надання правової допомоги укладається з адвокатським об’єднанням в цілому, рішення про призначення конкретного адвоката чи кількох адвокатів для виконання доручення або про заміну адвоката чи адвокатів (у випадках, коли це не суперечить закону) приймається адвокатським об’єднанням на свій розсуд (про що клієнту має бути попередньо повідомлено), якщо в договорі не вказаний інший порядок заміни адвоката.

(4) У випадках, коли клієнт після укладення договору про надання йому правової допомоги певним адвокатом без погодження з останнім укладе договір з іншим адвокатом, то перший з адвокатів, а також і другий, якщо клієнт не повідомить його про наявність попереднього договору, матиме право в односторонньому порядку розірвати укладений договір про надання правової допомоги за винятком випадків, передбачених чинним законодавством, коли відмова адвоката від подальшого виконання професійних обов’язків щодо клієнта не допускається.

 

Стаття 30. Дотримання принципу законності на стадії виконання адвокатом доручення клієнта

Адвокату категорично забороняється використовувати при виконанні доручення клієнта незаконні та неетичні засоби, зокрема, спонукати свідків до давання завідомо неправдивих показань, вдаватися до протизаконних методів тиску на протилежну сторону чи свідків (погроз, шантажу, тощо), використовувати позапроцесуальні засоби впливу на суд або інший орган, перед яким він здійснює представництво або захист інтересів клієнтів, використовувати інформацію, отриману від колишнього клієнта, конфіденційність якої охороняється законом, використовувати інші засоби, що суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

 

Стаття 31. Дотримання права клієнта на вибір адвоката, що надаватиме йому правову допомогу, на стадії виконання доручення

(1) Адвокат не повинен без погодження з клієнтом передоручати виконання доручення в цілому або його відносно самостійних частин іншим особам (стажистам, помічникам); вони можуть залучатися до виконання окремих допоміжних дій, пов’язаних із виконанням доручення, і при цьому адвокат несе відповідальність перед клієнтом за такі дії цих осіб.

(2) Залучення інших адвокатів до сумісного виконання доручення допускається на умовах, визначених статтею 30 цих Правил.

 

Стаття 32. Сприяння мирному врегулюванню спорів та/або збереженню коштів клієнта

(1)        Адвокат повинен повсякчас прагнути найбільш фінансово вигідного для клієнта вирішення доручення останнього, й за можливості та доцільності пропонувати йому варіанти мирного врегулювання спору.

(2)        Адвокат має повідомити клієнта про доступність альтернативних способів розв’язання спорів.

 

Стаття 33. Інформування клієнта про хід виконання доручення

Адвокат повинен з розумною регулярністю інформувати клієнта про хід виконання доручення та своєчасно відповідати на запити клієнта про стан його справи. Інформація має надаватися клієнту в обсязі, достатньому для того, щоб він міг приймати обґрунтовані рішення відносно суті свого доручення.

 

Стаття 34. Дотримання принципу добросовісності на стадії виконання адвокатом доручення клієнта

(1) Кожному дорученню, незалежно від розміру обумовленого гонорару, адвокат повинен приділяти увагу розумно необхідну для його успішного виконання.

(2) При виконанні доручення адвокат зобов’язаний використати всі розумно необхідні й доступні йому законні засоби для надання ефективної правової допомоги клієнту, здійснення його захисту або представництва.

(3) Адвокат має виявляти активність у збиранні доказів у дорученій йому справі, бути принциповим і наполегливим у використанні дозволених законом засобів їх збирання.

(4) Адвокат повинен намагатися оперативно виконувати доручення клієнтів, дотримуючись при цьому всіх інших вимог, що пред’являються законом і цими Правилами до належного виконання адвокатом своїх професійних обов’язків.

 

Стаття 35. Гонорар

(1) Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за здійснення захисту, представництва та надання правової допомоги клієнту. Отримання адвокатом інших вигод матеріального характеру як винагороди за виконання доручення клієнта не допускається.

(2) Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою та порядком внесення й розумно обґрунтованим за розміром.

(3) Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, окрім безпосередньо  зазначених в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта), можуть включати також:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення;

2) ступінь  новизни правових питань, що стосуються доручення;

3) необхідність досвіду для його успішного завершення;

4) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

5) необхідність виїзду у відрядження;

6) важливість доручення для клієнта;

7) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

8) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

9) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

10) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

11)  науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

(4) Жодний з факторів, вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв’язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.

(5) Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко, й  зрозуміло для клієнта, визначені в договорі про надання правової допомоги.

(6) Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі, тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в договорі.

(7) Договором може бути передбачена можливість наступної зміни гонорару, визначеного у фіксованій сумі, у зв’язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути надана, та наслідки недосягнення згоди з цього питання.

 

Стаття 36. Оплата фактичних видатків, пов’язаних з виконанням доручення

(1) Адвокат має право, окрім гонорару, стягувати з клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов’язаних з виконанням доручення, якщо обов’язок клієнта з погашення цих витрат визначено договором.

(2) В договорі про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов’язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо), порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і таке інше) та може бути визначений їх обсяг.

(3) Якщо необхідність несення фактичних витрат певних додаткових видів або збільшення їх орієнтовного обсягу, визначеного раніше, з’ясувалася після укладення договору, адвокат повинен негайно повідомити про це клієнта та отримати його згоду на погашення необумовлених раніше видатків.

 

Стаття 37. Особи, від яких адвокат може приймати гонорар та погашення фактичних видатків, пов’язаних з дорученням

Адвокат не повинен приймати гонорар або оплату фактичних видатків, пов’язаних з виконанням доручення, від інших осіб, окрім клієнта (або іншої особи, яка відповідно до статті 19 цих Правил, уклала договір про надання правової допомоги в інтересах клієнта), крім випадків, коли:

1) клієнт (його законний представник) наполягає на цьому;

2) прийняття оплати від іншої особи за конкретних обставин не зможе вплинути на незалежність адвоката в наданні правової допомоги клієнту та не потягне порушення обов’язків адвоката, передбачених чинним законодавством та цими Правилами.

 

Стаття 38. Списання гонорару. Отримання невнесеного (недовнесеного) гонорару

(1) Право на обернення внесеного клієнтом гонорару в свою власність (списання гонорару) в повному обсязі виникає у адвоката тільки після завершення виконання доручення; разом з тим, адвокат має право частково списувати гонорар в процесі виконання доручення, якщо інше не передбачене договором про надання правової допомоги.

(2) Право адвоката на отримання невнесеного (недовнесеного) гонорару не залежить від результату виконання доручення, якщо інше не передбачене договором про надання правової допомоги.

 

Стаття 39. Гонорарні відносини у випадку дострокового розірвання договору

(1) У випадку дострокового розірвання договору про надання правової допомоги:

1) за ініціативою клієнта, якщо причина розірвання договору полягає в неналежному, такому, що не відповідає закону і цим Правилам, виконанні доручення, або при фактичній відмові адвоката від виконання доручення (окрім випадків, коли згідно з законом і цими Правилами допускається одностороннє розірвання договору адвокатом) – адвокат не має права вимагати сплати йому гонорару і повинен повернути клієнту фактично внесений гонорар одразу після розірвання договору;

2) за ініціативою клієнта в інших випадках, а також за зустрічною ініціативою адвоката та клієнта або за ініціативою адвоката у випадках, коли це допускається відповідно до закону та цих Правил, адвокат має право вимагати сплати гонорару в частині, що відповідає обсягу фактично виконаної адвокатом роботи, або списати відповідну частину реально внесеного клієнтом гонорару, якщо інше не передбачене договором про надання правової допомоги.

 

Стаття 40. Окремі аспекти майнових відносин, що виникають при переукладенні договору про надання правової допомоги іншим адвокатом

(1) Сума гонорару, обумовлена в договорі про надання правової допомоги, є обов’язковою тільки для адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об’єднання), що уклав цей договір, і не перешкоджає іншому адвокату, що приймає це доручення (повністю або в частині) після розірвання попереднього договору на його виконання, визначити суму гонорару заново, виходячи з критеріїв, передбачених частиною третьою статті 35 цих Правил.

(2) Адвокат, що продовжує виконання доручення, раніше прийняте іншим адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням):

1) внаслідок переукладення договору на надання правової допомоги – повинен по можливості сприяти отриманню сум гонорару, належних іншому адвокату за фактично виконаний ним обсяг роботи;

2) у випадку смерті іншого адвоката (ліквідації адвокатського бюро, адвокатського об’єднання) – повинен сприяти отриманню зазначених сум його спадкоємцями (правонаступниками адвокатського об’єднання).

 

Стаття 41. Етичні обмеження щодо майнових угод адвоката з клієнтом

Адвокат не може укладати з клієнтом, доручення якого перебуває в його провадженні, договорів майнового характеру, окрім договорів про засоби забезпечення зобов’язань клієнта щодо сплати гонорару або погашення фактичних видатків, пов’язаних з виконанням доручення.

 

Стаття 42. Одностороннє розірвання клієнтом договору про надання правової допомоги

(1) В договорі про надання правової допомоги має бути передбачено право  клієнта в будь-який час і з будь-яких причин (або без їх пояснення) розірвати договір з адвокатом в односторонньому порядку.

(2) В договорі можуть бути визначені умови виплати гонорару за таких обставин.

(3) Адвокат не має права вчиняти тиск на клієнта з метою перешкодити реалізації цього права.

 (4) Водночас адвокат, котрому став відомий намір клієнта розірвати договір  з ним, повинен пояснити клієнту можливі наслідки цього для перспективи подальшого виконання його доручення, з’ясувати причини, що потягли ініціювання клієнтом розірвання договору, і якщо вони пов’язані з помилковим уявленням клієнта про хід захисту (представництва) його інтересів або обумовлені недоліками в захисті (представництві) клієнта адвокатом, які можуть бути усунені, - пояснити це клієнту й обговорити з ним можливість збереження договору, якщо це об’єктивно відповідає інтересам клієнта.

 

Стаття 43. Одностороннє розірвання адвокатом договору про надання правової допомоги

(1) Адвокат може достроково (до завершення виконання доручення) розірвати договір з клієнтом з таких підстав, які мають бути зазначені в договорі:

1) клієнт вчиняє дії, що стосуються суті доручення, на порушення чинного законодавства та відмовляється припинити їх вчинення, не зважаючи на роз’яснення адвоката;

2) клієнт використовує правову допомогу, що йому надається адвокатом, для полегшення вчинення злочину;

3) клієнт, незважаючи на роз’яснення адвоката, наполягає на досягненні результату, який через нові або нововиявлені обставини є об’єктивно недосяжним;

4) клієнт грубо порушує обов’язки, взяті ним на себе згідно з договором про надання правової допомоги;

5) належне виконання доручення стає неможливим через дії клієнта, що вчиняються ним всупереч порадам адвоката;

6) клієнт вчиняє дії, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію адвоката;

7) клієнт не погоджується погашати фактичні видатки у випадку, передбаченому частиною третьою статті 36 цих Правил, якщо вони є необхідними для подальшого виконання доручення;

8) фізичний або психологічний стан адвоката позбавляє його можливості належним чином продовжувати виконання доручення; в цьому випадку адвокат зобов’язаний вжити всіх доступних йому заходів для запобігання ущемленню законних інтересів клієнта і забезпеченню подальшого представництва клієнта іншим адвокатом;

9) в інших випадках, передбачених цими Правилами.

(2) У всіх випадках розірвання договору за ініціативою адвоката він зобов’язаний попередити про це клієнта протягом розумного часу, пояснити йому причини розірвання договору, пересвідчитись, що вони об’єктивно або суб’єктивно, виходячи з позиції, зайнятої клієнтом, не можуть бути усунені, та вжити розумно необхідних заходів для захисту законних інтересів клієнта.

 

 

Стаття 44. Розірвання договору про надання правової допомоги за взаємною згодою адвоката й клієнта

(1) Договір про надання правової допомоги може бути в будь-який час розірваний за взаємною згодою адвоката й клієнта. При цьому адвокату слід повідомити клієнта про можливі наслідки розірвання договору для перспективи досягнення мети його доручення.

 

Стаття 45. Розірвання договору про надання правової допомоги через конфлікт інтересів клієнтів або неможливість дотримання принципу конфіденційності

(1) У випадку, коли в процесі виконання доручення клієнта адвокат дізнався про існування конфлікту інтересів (суперечності між інтересами цього та інших клієнтів, а також інших осіб за обставин, зазначених у статтях 24 та 26 цих Правил), він повинен розірвати договір з клієнтом (чи кількома з клієнтів), якщо не буде отримано відповідної письмової згоди клієнта (клієнтів) або осіб, зацікавлених у збереженні конфіденційної інформації, на подальше представництво його (їх) інтересів цим адвокатом або на розголос конфіденційної інформації.

(2) При визначенні того, з ким із клієнтів розірвати договір у випадках, передбачених частиною першою статті 24 цих Правил, адвокат має виходити із зіставлення можливостей рівноцінного представництва інтересів кожного з них іншим адвокатом, важливості прав та інтересів, пов’язаних з предметом доручень, строків необхідного здійснення дій по кожному з доручень, розміру передбачуваної шкоди, що може бути заподіяна кожному з клієнтів внаслідок розірвання з ним договору про надання правової допомоги.

 

Стаття 46. Обов’язки адвоката при розірванні договору

(1) При розірванні договору (незалежно від причин) адвокат зобов’язаний:

1) повернути клієнту отримані від нього документи, а також документи, видані адвокату для клієнта іншими особами в ході виконання доручення, майно, передане клієнтом на зберігання адвокату, та невитрачені кошти, що призначалися для погашення видатків, пов’язаних з виконанням доручення;

2) поінформувати клієнта щодо здійсненої адвокатом роботи і передати клієнту копії процесуальних документів, складених адвокатом при виконанні доручення. Це правило не поширюється на випадки розірвання договору  адвокатом з підстав грубого порушення клієнтом зобов’язань, прийнятих на себе згідно з договором, що виразилося у відмові від сплати або фактичній несплаті гонорару в повному обсязі.

(2) Обов’язки адвоката, що випливають з принципів конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів, продовжують діяти і після завершення виконання адвокатом договору.

 

Стаття 47. Розірвання договору про надання правової допомоги з адвокатським об’єднанням

Якщо стороною в договорі з клієнтом про надання правової допомоги виступає адвокатське об’єднання, то при виникненні обставин, які є підставами для розірвання договору, пов’язаних з конкретним адвокатом, якого об’єднання призначило для надання правової допомоги клієнту, адвокатське об’єднання повинне вжити заходів для заміни адвоката за згодою клієнта, якщо при цьому можуть бути дотримані вимоги цих Правил.

 

Стаття 48. Етичні аспекти відносин адвоката з недієздатним (обмежено, частково дієздатним) клієнтом

(1) Недієздатність (обмежена, часткова дієздатність) клієнта або його фактично знижена здатність адекватно оцінювати дійсність сама по собі не може правити за підставу, що виправдовує невиконання (неналежне виконання) адвокатом своїх професійних обов’язків по відношенню до такого клієнта.

(2) Якщо через вік, психічне захворювання, інші об’єктивні причини у клієнта знижена можливість приймати виважені рішення, пов’язані зі змістом доручення, адвокат повинен намагатися підтримувати з ним нормальні стосунки, що відповідають вимогам цих Правил.

(3) Якщо клієнт у встановленому законом порядку визнаний недієздатним (обмежено дієздатним) і над ним запроваджено опіку (піклування) або якщо клієнт є неповнолітнім, й інтереси клієнта, відповідно, представляє законний представник (або опікун, піклувальник), котрий свідомо для адвоката діє на шкоду законним інтересам неповнолітнього (підопічного), адвокат повинен:

1) відмовитись від прийняття (або, відповідно, - продовження виконання) доручення, яке може завдати шкоди інтересам неповнолітнього (підопічного);

2) вжити всіх доступних йому заходів до захисту законних інтересів клієнта;

3) поставити органи опіки та піклування до відома щодо зазначених дій опікуна (піклувальника) недієздатного (обмежено дієздатного) клієнта або законних представників (опікуна) неповнолітнього.

 

Стаття 49. Етичні аспекти відносин адвоката з клієнтом - юридичною особою

(1) У відносинах щодо надання правової допомоги клієнту - юридичній особі адвокат при визначенні суб’єкта прав і обов’язків клієнта й відповідному визначенні порядку реалізації своїх обов’язків має виходити з наступного:

1) для цілей передбаченої законодавством та цими Правилами взаємодії з клієнтом (узгодження змісту доручення, отримання дозволу на розголошення конфіденційної інформації, надання роз’яснень щодо правової позиції у справі, інформування про хід виконання доручення, тощо) клієнта уособлює особа, яка від імені юридичної особи уклала договір про надання останній правової допомоги, маючи на те належні повноваження, або інша особа (особи), зазначена в договорі;

2) носієм прав та обов’язків, які захищає або представляє адвокат при наданні правової допомоги, є юридична особа як така;

тому якщо пов’язані з предметом доручення дії особи (осіб), зазначених у частині першій цієї статті, або інших осіб, що перебувають у трудових (членських або подібних) відносинах з клієнтом - юридичною особою є протиправними, або такими, що об’єктивно шкодять інтересам клієнта й унеможливлюють ефективне виконання доручення, адвокат має вжити розумно необхідні та доступні йому заходи для зменшення негативних наслідків таких дій, зокрема, може оскаржити їх керівнику юридичної особи (або вищому щодо нього органу).

(3) Якщо, незважаючи на вжиті адвокатом заходи, керівник юридичної особи (або вищий орган) підтримують зазначені дії (бездіяльність), шкідливі для інтересів юридичної особи, адвокат може розірвати договір про на надання правової допомоги клієнту - юридичній особі в односторонньому порядку.

 

Стаття 50. Особливості застосування правил щодо конфлікту (суперечності) інтересів у відносинах з клієнтом - юридичною особою

(1) На відносини щодо надання правової допомоги клієнту - юридичній особі в повному обсязі поширюються норми цих Правил, що регламентують поведінку адвоката в ситуаціях існування або наступного виникнення конфлікту (суперечності) інтересів.

(2) Якщо у спілкуванні з посадовими особами, службовцями та іншими працівниками клієнта - юридичної особи, пов’язаному з наданням правової допомоги цьому клієнту, стає очевидним, що виникає ситуація конфлікту (суперечності) інтересів адвокат повинен недвозначно повідомити, що він представляє клієнта - юридичну особу і пояснити свої обов’язки, пов’язані з конфліктом (суперечністю) інтересів.

(3) В період дії договору про надання правової допомоги клієнту - юридичній особі адвокат не повинен укладати договорів про надання правової допомоги з особами, що перебувають в трудових, цивільно-правових та інших правовідносинах з клієнтом, якщо це може суперечити інтересам клієнта - юридичної особи.

(4) За наявності обставин, визначених у частині першій статті 24 та частині першій статті 26 цих Правил, адвокат може прийняти доручення від посадової особи, іншого працівника юридичної особи, виконання доручення якого може потягти розголошення відомостей щодо юридичної особи, які складають предмет адвокатської таємниці, якщо стосовно до правил зазначених норм від імені юридичної особи дається згода належно уповноваженою особою, що не є тією особою, на користь якої така згода запитується.

 

Стаття 51. Особливості виконання доручення, пов’язаного з посередництвом між клієнтами

(1) Якщо адвокат виступає в ролі посередника між клієнтами, він повинен з кожним із них узгоджувати рішення, що приймаються, й забезпечувати належну інформованість кожного з них про всі обставини і міркування, що є необхідними для прийняття виважених рішень по суті доручення.

(2) Адвокат повинен припинити свої дії як посередника та  розірвати відповідні договори з кожним із клієнтів, якщо цього вимагає хоча б один з клієнтів, яких він одночасно представляє, або якщо виникають обставини, за яких дотримання умов, передбачених частиною першою статті 25 цих Правил, стає неможливим.

(3) Якщо дії адвоката як посередника між клієнтами не досягли бажаного клієнтами результату, він не може надалі представляти інтереси жодного з клієнтів з питань, пов’язаних із предметом посередництва.

 

Стаття 52. Етичні аспекти здійснення захисту за дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги або в разі залучення захисника для здійснення захисту або проведення окремої процесуальної дії

(1) Здійснення захисту за дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або в разі залучення захисника для здійснення захисту або проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому чинним кримінально-процесуальним законодавством є важливим професійним обов’язком адвоката. Необґрунтована відмова від прийняття на себе захисту або участі у проведенні окремої процесуальної дії за цих умов є неприпустимою.

(2) Відмову слід вважати обґрунтованою тільки у випадках:

1) коли адвокат через тимчасову непрацездатність не може повноцінно виконувати свої професійні обов’язки;

2) коли з об’єктивних причин у адвоката відсутня належна кваліфікація для надання правової допомоги у конкретному провадженні, яке є особливо складним;

3) коли при прийнятті адвокатом на себе захисту певної  особи через конкретні причини неможливо забезпечити дотримання вимог цих Правил, які регламентують неприпустимість конфлікту інтересів, або правил, що забезпечують гарантії збереження конфіденційної інформації;

4) коли прийняття  доручення або залучення для проведення окремої процесуальної дії через конкретні об’єктивні причини може потягнути суттєве порушення прав і законних інтересів інших клієнтів адвоката.

(3) Адвокат, який здійснював  захист клієнта  під час досудового розслідування на підставі договору або за дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги або залучення адвоката до здійснення захисту або проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому чинним кримінально-процесуальним законодавством, не може відмовитись від прийняття доручення на захист цього клієнта в суді першої інстанції.

 

Стаття 53. Етичні аспекти надання адвокатом правової допомоги малозабезпеченим громадянам

 (1) Необґрунтована відмова або ухилення адвоката від надання правової допомоги безоплатно у випадках, прямо передбачених законом, є неприпустимою. Обґрунтованою таку відмову слід вважати лише за умов аналогічних передбаченим частиною другою статті 52 цих Правил.

(2) Адвокат  може також надавати правову допомогу незаможнім громадянам на частково оплатних засадах або безкоштовно й в інших випадках, прямо не передбачених законом.

 (3) При зверненні до адвоката особи, що завідомо має згідно з законом право на надання правової допомоги безкоштовно, адвокат повинен пояснити їй це право й повідомити таку особу про органи (установи), уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги. Адвокату забороняється в цих випадках шляхом повідомлення неправдивої інформації про права такої особи або свідомого їх замовчування добиватися винагороди за надану правову допомогу.

(4) В разі наполягання клієнта, який відповідно до Закону України  «Про безоплатну правову допомогу» має право на надання йому правової допомоги безоплатно, на ухваленні оплатного договору з конкретним  адвокатом, в договорі має бути  чітко відображене як   повідомлення клієнта про його відповідне право, так і його відмова від нього.

 (5) Якщо в рекламних матеріалах про діяльність адвоката (адвокатського об’єднання) зазначається, що правова допомога певних видів або допомога певним категоріям громадян буде надаватись безкоштовно, адвокат зобов’язаний виконувати умови рекламних матеріалів і не може відмовитись від надання безкоштовної правової допомоги у випадках, прямо передбачених рекламними матеріалами. Рівною мірою адвокат (адвокатське об’єднання) має дотримуватися вміщених у рекламних матеріалах вказівок про знижений рівень оплати правової допомоги.

 

 

Стаття 54. Дотримання адвокатом принципу добросовісності при здійсненні захисту за дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, та при наданні правової допомоги безоплатно

(1) Адвокат зобов’язаний сумлінно ставитись до виконання прийнятих на себе доручень як у випадках, коли договорами передбачено отримання повноцінного гонорару за їх виконання, так і коли правова допомога, що надається адвокатом, оплачується державою на засадах, визначених Законом України «Про надання безоплатної правової допомоги» або надається безоплатно чи на частково оплатних засадах відповідно до договору між адвокатом і клієнтом.

 

РОЗДІЛ IV.

ВІДНОСИНИ АДВОКАТА З СУДОМ ТА ІНШИМИ УЧАСНИКАМИ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ

 

Стаття 55. Дотримання адвокатом принципу законності у відносинах з судом та іншими учасниками судового провадження

(1) Представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов’язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог цих Правил, не виявляти неповаги до суду (суддів), поводитись гідно і коректно.

(2) Адвокат не повинен пред’являти позовних вимог, клопотань та інших процесуальних документів, що свідомо для нього явно не ґрунтуються на чинному законодавстві, окрім випадків, коли нормативний акт, що регулює спірні відносини, сам видається незаконним або неконституційним і підлягає оскарженню у передбаченому законом порядку.

(3) В ході судового розгляду справи адвокат не повинен:

1) намагатися вплинути на рішення (вирок) суду позапроцесуальними засобами;

2) робити свідомо неправдиві заяви стосовно фактичних обставин справи;

3) подавати суду завідомо неправдиві докази або свідомо брати участь в їх формуванні;

4) посилатися в суді на: завідомо неправдиві або завідомо викривлені фактичні обставини; обставини, що завідомо не стосуються предмета спору; на подані клієнтом докази, стосовно яких йому відомо, що вони є неправдивими; докази, отримані з порушенням статті 30 цих Правил; на особисту обізнаність з обставинами справи, а у виступі в судових дебатах - крім того, на обставини, які не були предметом дослідження під час судового провадження (щодо яких адвокатом не заявлялися клопотання, спрямовані на доказування таких обставин) за винятком загальновідомих фактів;

5) порушувати порядок у судовому засіданні, припускатись сперечань з судом та висловлювань, що принижують честь і гідність суду або інших учасників процесу.

(4) Схиляння адвокатом підзахисного, сторін в процесі та свідків до давання завідомо неправдивих пояснень та показань або експертів та фахівців до надання завідомо неправдивих висновків - категорично забороняється.

 

Стаття 56. Дотримання принципів незалежності адвоката та домінантності інтересів клієнта у відносинах адвоката з судом

(1) Дотримуючись принципу законності, адвокат водночас має бути наполегливим і принциповим у відстоюванні інтересів клієнта в суді, не поступатися своєю незалежністю у захисті й представництві прав та інтересів клієнта з метою не погіршити стосунків з суддями; у випадку вчинення судом тиску на адвоката - не йти на компроміси, які суперечать охоронюваним законом інтересам клієнта; послідовно дотримуватися принципу домінантності інтересів клієнта перед всіма іншими інтересами й міркуваннями, що пов’язані з відносинами адвоката з судом.

(2) Адвокат не повинен полишати без уваги порушення закону, нетактовне або зневажливе ставлення суду та інших учасників процесу до його клієнта, його самого або адвокатури в цілому й повинен реагувати на відповідні дії у формах, передбачених чинним законодавством.

(3) Адвокат не повинен приймати доручення на ведення в суді справи клієнта, направленого до нього суддею, який братиме участь в судовому розгляді цієї справи або який був слідчим суддею у цій справі.

 

Стаття 57. Деякі аспекти втілення принципу добросовісності при виконанні адвокатом професійних обов’язків у суді

(1) Адвокат повинен виявляти активність у збиранні та наданні доказів у справі, що розглядається судом.

(2) Адвокат повинен прагнути формулювати процесуальні документи, усні заяви, клопотання, виступи таким чином, щоби унеможливити їх невірне тлумачення.

 

Стаття 58. Співвідношення принципів домінантності інтересів клієнта та законності при поданні суду доказів

Адвокат має право всупереч вимогам клієнта відмовитись посилатися на фактичні обставини справи і подавати докази, стосовно яких у нього є обґрунтовані сумніви щодо їх правдивості.

 

Стаття 59. Дотримання принципу конфіденційності при здійсненні адвокатом професійної діяльності в суді

Адвокат не має права при здійсненні професійної діяльності в суді будь-яким чином, безпосередньо або опосередковано порушувати конфіденційність інформації, яка відноситься до предмету адвокатської таємниці, або є конфіденційною згідно з цими Правилами.

 

Стаття 60. Дотримання адвокатом принципів чесності та порядності під час здійснення професійної діяльності в суді. Сприяння належному здійсненню правосуддя

(1) Адвокат не повинен повідомляти  сторонам та іншим учасникам судового провадження свідомо неправдиву інформацію стосовно фактичних обставин справи, суті закону, обсягу прав та обов’язків сторін, або іншим чином намагатися схилити їх до зміни їх позиції, свідчень, здійснення інших дій, в яких зацікавлений його клієнт.

(2) Адвокат повинен уникати позапроцесуального спілкування по суті справи, що є предметом судового розгляду, з учасниками провадження, які не є його клієнтами, й має здійснювати таке лише у формах і з метою, що не суперечить чинному законодавству та цим Правилам і лише у випадках, коли це є необхідним для належного виконання доручення.

(3) Адвокат повинен уникати спілкування з суддею (слідчим суддею) по суті справи, що розглядається судом в будь-яких формах, окрім передбачених законодавством, і не повинен спонукати до цього клієнта.

(4) Адвокат має поважати процесуальні права адвоката, що представляє іншу сторону, і не вдаватись до дій, які грубо порушують останні.

(5) Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.

 

Стаття 61. Культура поведінки адвоката у відносинах з іншими учасниками судового провадження

У відносинах з іншими учасниками судового провадження адвокат повинен:

1) бути стриманим і коректним;

2) реагувати на неправильні дії або вислови цих осіб у формах, передбачених законом, зокрема у формі заяв, клопотань, скарг, тощо;

3) при допиті підсудних, потерпілих, сторін у цивільному процесі, свідків та інших осіб бути тактовним.

 

РОЗДІЛ V.

ВІДНОСИНИ АДВОКАТА ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ІНШИМИ ОРГАНАМИ ТА ОСОБАМИ

 

Стаття 62. Етичні аспекти відносин адвоката з органами досудового розслідування та адміністративної юрисдикції

(1) У відносинах з органами досудового розслідування та адміністративної юрисдикції адвокат має дотримуватися принципів і підходів, закріплених розділом IV цих Правил, з урахуванням специфіки статусу цих органів і процесуальних форм взаємодії адвоката з ними, передбачених чинним законодавством.

(2) Адвокат повинен зберігати таємницю досудового розслідування в межах, визначених чинним кримінально-процесуальним законодавством.

(3) Адвокат не повинен умисно перешкоджати законному здійсненню процесу досудового розслідування, адміністративного провадження і давати клієнту поради, свідомо спрямовані на вчинення таких перешкод.

(4) Адвокат не повинен приймати  доручення на ведення  справи клієнта, направленого йому особами, що здійснюють досудове розслідування по цій справі.

 

Стаття 63. Етичні аспекти відносин адвоката з іншими державними органами

У відносинах з іншими державними органами з приводу виконання доручення клієнта адвокат має дотримуватися вимог цих Правил у частині, застосовній до цих відносин, і не повинен:

1) розголошувати пов’язану з їхньою діяльністю інформацію, що стала йому відомою у зв’язку з виконанням доручення, таємниця якої охороняється законом;

2) робити завідомо неправдиві заяви стосовно суті доручення, фактичних обставин, що мають до нього відношення, прав і обов’язків адвоката, а також обсягу своїх повноважень по представництву клієнта перед цими органами;

3) здійснювати протизаконний тиск на посадових осіб та службовців цих органів, використовуючи особисті зв’язки, погрози, обіцянки, тощо.

 

Стаття 64. Дотримання принципу незалежності та домінантності інтересів клієнта у відносинах адвоката з органами досудового розслідування, адміністративної юрисдикції та іншими державними органами

(1) У відносинах як з органами досудового розслідування, адміністративної юрисдикції, так і з іншими державними органами адвокат повинен виявляти принциповість у відстоюванні інтересів клієнта, не допускаючи підлесливості, та за згодою клієнта оскаржувати в порядку, передбаченому чинним законодавством незаконні дії посадових осіб або органів, які перешкоджають виконанню доручення.

 

Стаття 65. Етичні аспекти відносин адвоката з іншими особами

(1) У відносинах з будь-якими особами, з якими адвокат взаємодіє в процесі виконання доручення клієнта, адвокат має дотримуватись вимог цих Правил у частині, застосовній до цих відносин, і не повинен:

1) робити завідомо неправдиві заяви стосовно фактичних обставин, що мають відношення до суті доручення,   своїх прав і обов’язків;

2) використовувати засоби й методи, що свідомо порушують законні права та інтереси інших осіб.

 

РОЗДІЛ VI. ВІДНОСИНИ МІЖ АДВОКАТАМИ

 

Стаття 66. Загальні етичні засади взаємин між адвокатами

(1) Відносини між адвокатами повинні будуватися на засадах колегіальності, взаємної поваги представників адвокатської професії, дотримання професійних прав адвокатів, слідування принципам адвокатської діяльності, передбаченим Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та цими Правилами.

(2)  Корпоративна єдність адвокатів вимагає від них взаємної довіри та співпраці на користь їх клієнтам, зокрема уникнення штучного породження чи поглиблення конфліктів між клієнтами. При цьому,  однак, принцип домінантності інтересів клієнта має перевагу перед міркуваннями корпоративної єдності.

(3) Адвокат України має також визнавати професійний статус адвокатів іноземних держав, які здійснюють адвокатську діяльність в Україні згідно із Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ставитись до них з повагою, як до колег.

(4) В разі спілкування між адвокатами за допомогою матеріальних носіїв інформації адвокат, який передає відомості, конфіденційність яких він бажає зберегти, має чітко повідомити про це адвоката-рецепієнта інформації, а останній має зберігати конфіденційність такої інформації, або негайно повідомити про неможливість забезпечення такої.

 

Стаття 67. Окремі етичні аспекти взаємин між адвокатами

(1) Адвокат не повинен допускати по відношенню до іншого адвоката:

1) висловлювань, що принижують його честь та гідність, завдають шкоди його діловій репутації, нетактовних та принизливих висловів;

2) поширення свідомо неправдивих відомостей про нього;

3) спроб схилити клієнта іншого адвоката до розірвання з ним договору про надання правової допомоги;

4) спілкування з клієнтом іншого адвоката без згоди останнього з приводу виконуваного ним доручення (а в разі здійснення такого спілкування з ініціативи клієнта іншого адвоката - має негайно повідомити цього адвоката про таке спілкування);

5) намагань схилити до укладення договору про надання правової допомоги особу, що прийшла в адвокатське об’єднання до іншого адвоката;

6) навмисного введення іншого адвоката в оману стосовно справи, в судовому розгляді якої вони обидва беруть участь.

 

Стаття 68. Допустимі форми реагування адвоката на незаконні або неетичні дії іншого адвоката

(1) Допустимими формами реагування адвоката на незаконну або неетичну поведінку іншого адвоката, якою заподіяна або може бути заподіяна шкода інтересам адвоката, його клієнта, адвокатського об’єднання, органів адвокатського самоврядування або адвокатури як такої, слід вважати звернення (заяви, скарги) до органів адвокатського самоврядування, наділених дисциплінарними повноваженнями по відношенню до адвокатів, а також використання інших форм захисту прав та законних інтересів особи, передбачених чинним законодавством України.

(2) При виникненні конфлікту між адвокатами кожен з них за можливості має вжити заходи мирного врегулювання такого. В разі ініціації адвокатом  дисциплінарного провадження стосовно іншого адвоката він має попередньо повідомити про це раду адвокатів регіону, а стосовно адвоката іноземної держави – асоціацію адвокатів чи правове товариство відповідної держави для пошуку шляхів мирного залагодження конфлікту, за умов, що це можливо з дотриманням інших положень цих Правил.

 

Стаття 69. Окремі аспекти дотримання принципу взаємної поваги між адвокатами

(1) Адвокат повинен уникати розголосу в засобах масової інформації (або поширення іншим способом) відомостей, що ганьблять іншого адвоката, якщо цього не вимагають його власні законні інтереси, інтереси його клієнта або адвокатури України.

(2) Адвокат не повинен обговорювати з клієнтами обставини, що стосуються особистого життя іншого адвоката, його матеріального стану, походження, національної приналежності тощо, які не мають відношення до суті доручення.

(3) Адвокат не може вдаватись до антиреклами стосовно іншого адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об’єднання) або використовувати цей метод при рекламуванні своєї діяльності.

(4) Адвокат не має права вимагати винагороду від іншого адвоката за направлення йому клієнта.

 

РОЗДІЛ VII. ДОТРИМАННЯ НОРМ АДВОКАТСЬКОЇ ЕТИКИ В ГРОМАДСЬКІЙ, НАУКОВІЙ ТА ПУБЛІЦИСТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТА

 

Стаття 70. Співвідношення між професійними обов’язками адвоката і його громадськими, науковими та іншими інтересами

(1) В своїй громадській, науковій та публіцистичній діяльності адвокат повинен враховувати необхідність дотримання своїх професійних обов’язків, зокрема, тих, що випливають з Правил адвокатської етики.

(2) У випадку виникнення суперечності між професійними обов’язками адвоката, передбаченими чинним законодавством, цими Правилами, і обов’язками перед конкретними клієнтами, що випливають з договорів  про надання правової допомоги, - з одного боку, та інтересами адвоката, що обумовлені його членством в певній громадській організації, партії, науковому товаристві, тощо - з іншого, адвокат не має права порушувати свої професійні обов’язки.

 

Стаття 71. Дотримання принципів адвокатської етики в громадській, науковій або публіцистичній діяльності адвоката

(1) Адвокат може інформувати громадськість про свою діяльність або її окремі аспекти та прояви в публіцистичних формах (через пресу, телебачення, радіо, мережу Інтернет тощо), проте при цьому має дотримуватись цих Правил, зокрема принципу конфіденційності, поваги до адвокатської професії, та інших принципів адвокатської етики.

(2) Адвокат не може використовувати в своїй громадській або науковій  діяльності інформацію, конфіденційність якої охороняється цими Правилами, без згоди на це осіб, зацікавлених у нерозголошенні такої інформації, а також при здійсненні такої діяльності має дотримуватись інших положень, передбачених цими Правилами, в частині, застосовній до вищенаведених видів діяльності.

РОЗДІЛ VIII. АДВОКАТСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ ЯК СУБ’ЄКТ ВІДНОСИН ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОТРИМАННЯ ПРАВИЛ АДВОКАТСЬКОЇ ЕТИКИ

 

Стаття 73. Поширення Правил адвокатської етики на діяльність адвокатських об’єднань

(1)        Ці Правила адвокатської етики є обов’язковими для дотримання адвокатськими бюро, адвокатськими об’єднаннями тією самою мірою, що й окремими адвокатами.

(2) У випадках, коли стороною в договорі про надання правової допомоги є адвокатське об’єднання, в якому договір з клієнтом укладається від імені адвокатського об’єднання, воно зобов’язане забезпечити відповідність кандидатури адвоката, якому доручається виконання договору (окремих робіт за договором), вимогам до компетентності, об’єктивно обумовленим характером доручення, а також забезпечити дотримання інших вимог цих Правил, що стосуються укладення договору про надання правової допомоги, його виконання та припинення.

 

Стаття 74. Участь адвокатів у забезпеченні дотримання адвокатським об’єднанням Правил адвокатської етики

(1) Кожен адвокат, який є членом адвокатського об’єднання, повинен докладати розумних зусиль щодо забезпечення вжиття об’єднанням заходів, що сприяють дотриманню всіма адвокатами та співробітниками об’єднання цих Правил.

 

Стаття 75. Співвідношення професійних обов’язків адвокатів - членів адвокатського об’єднання з обов’язками, пов’язаними з членством в такому об’єднанні

(1) Для адвоката, який є членом адвокатського об’єднання, професійні обов’язки перед клієнтами, що випливають із чинного законодавства, Правил адвокатської етики, договорів про надання правової допомоги, повинні мати домінуюче значення по відношенню до обов’язків адвоката щодо виконання вказівок керівних органів адвокатського об’єднання.

 

РОЗДІЛ IX. ОРГАНИ АДВОКАТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЯК СУБ’ЄКТИ ВІДНОСИН ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОТРИМАННЯ ПРАВИЛ АДВОКАТСЬКОЇ ЕТИКИ

 

Стаття 76. Роль органів адвокатського самоврядування в забезпеченні дотримання  правил адвокатської етики

1)         Органи адвокатського самоврядування мають діяти з метою забезпечення дійсної незалежності адвокатів у здійсненні їх професійної діяльності.

2)         Органи адвокатського самоврядування мають сприяти дотриманню правил адвокатської етики всіма адвокатами.

3)         При цьому органи адвокатського самоврядування та їх члени самі мають в своїй діяльності неухильно керуватись загальними принципами адвокатської етики, не допускати дій чи бездіяльності, що їх порушують, виявляти повагу як до професійних прав  адвокатів, так і до права кожного адвоката на участь  в адвокатському самоврядуванні, зокрема, в межах своєї компетенції забезпечувати своєчасне інформування всіх адвокатів України чи регіону про акти загальнообов’язкового характеру, що готуються до прийняття, з тим, щоби адвокати мали змогу публічно їх обговорювати, висловлювати критику, висувати пропозиції, доносити їх, відповідно, до рад, конференцій, З’їзду .

4)         Задля унеможливлення будь-якого тиску на адвокатів при формуванні виборних органів адвокатського самоврядування вибори до їх складу мають проводитись в режимі таємного голосування.

5)         В межах своєї компетенції органи адвокатського самоврядування мають всіляко сприяти захисту професійних прав і гарантій адвокатської діяльності .

6)         Органи адвокатського самоврядування жодним чином не можуть втручатись в професійну діяльність адвоката, покладати на нього обов’язки, не передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та цими Правилами, зокрема, зобов’язувати адвоката до вчинення дій, які суперечать ролі адвокатури у суспільстві, конституційному статусу адвокатури, професійним правам адвоката та гарантіям адвокатської діяльності.

7)         Дисциплінарне переслідування адвоката за критику діяльності органів адвокатського самоврядування чи їх окремих членів – не допускається.

 

Стаття 77. Етичні особливості відносин між адвокатами та органами адвокатського самоврядування.

(1) Адвокат має дотримуватись загальнообов’язкових рішень органів адвокатського самоврядування, прийнятих в межах їх компетенції в спосіб, передбачений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

 

РОЗДІЛ Х.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ АДВОКАТСЬКОЇ ЕТИКИ

 

Стаття 78. Правові наслідки порушення Правил адвокатської етики

(1) За порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру.

(2) Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики його помічником або стажистом, якщо адвокат:

1) не забезпечив ознайомлення свого помічника або стажиста з цими Правилами;

2) не здійснював належного контролю за діями помічника або стажиста, залученого ним до виконання окремих робіт за дорученням, передбаченим договором між адвокатом і клієнтом про надання правової допомоги;

3) своїми розпорядженнями і порадами або особистим прикладом сприяв порушенню помічником або стажистом Правил адвокатської етики.

 

Стаття 79. Відповідальність керівників адвокатських об’єднань за незабезпечення умов для дотримання Правил адвокатської етики

(1) Адвокат, який є керівником адвокатського об’єднання (адвокати - члени колегіального керівного органу адвокатського об’єднання), може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за невиконання вимог статті 73 цих Правил, а також за прийняття ним (ними) рішень, які тягнуть порушення Правил адвокатської етики.

 

Стаття 80. Загальні засади застосування дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики

(1) При застосуванні дисциплінарних стягнень за порушення Правил адвокатської етики та/ або Кодексу поведінки європейських адвокатів прийнятого Радою адвокатських асоціацій та правових товариств Європи (ССВЕ), дисциплінарні органи адвокатури України мають виходити із загальних засад юридичної відповідальності, зокрема повинні застосовувати дисциплінарні стягнення лише за винні порушення.

(2) Щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості.

(3) Адвокат несе особисту відповідальність за порушення Правил адвокатської етики перед клієнтом.

 

Стаття 81. Роль регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій в роз’ясненні Правил адвокатської етики

(1) У випадках, коли в конкретній ситуації адвокату важко визначити варіант поведінки, який у певних обставинах відповідав би нормам цих Правил, він може звернутися за роз’ясненням до відповідної регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

 (2) Дії адвоката, що відповідають роз’ясненню  регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, не можуть бути поставлені йому за провину і тягти накладення дисциплінарного стягнення.