Независимый сайт адвокатов Украины
«Основы каждого государства и фундамент любой страны покоятся на справедливости и правосудии» (Ас-Самарканди)

[ 15 March 2014 | Просмотров 1130 ]

«Заслужені» юристи режиму Януковича, або «Нирки Портнова»

4 березня цього року у Верховній Раді України була проголосована Постанова про створення тимчасової спеціальної комісії (ТСК) з питань підготовки законопроекту про внесення змін до Конституції України.

До складу комісії увійшли п’ятеро представників фракції Партії регіонів, четверо нардепів від Батьківщини, по одному – від фракцій УДАРу, Свободи, КПУ та новостворених груп «Економічний розвиток» і «Суверенна європейська Україна». Відповідно до постанови ТСК повинна підготувати та подати до 15 квітня 2014 року проект закону про внесення змін до Конституції України. Без сумніву, після повернення до норм Основного Закону в редакції 2004 року, яка є далека від ідеалу (до прикладу, саме ця редакція повертає прокуратурі функцію т. зв. загального нагляду), у державі необхідно продовжити конституційний процес, спрямований на остаточне закріплення парламентської форми правління та усунення юридичних передумов виникнення конфліктів між гілками влади, свідками яких ми були упродовж президенства В. Ющенка.

Лише час покаже: стане новостворена комісія центром конституційного процесу чи її нагряне доля численних робочих груп, асамблей тощо, які кожен президент вважав за свій обов’язок створити.

Тим не менше, участь у комісії деяких народних депутатів вже на початковому етапі викликає тривогу та великі сумніви в можливості її роботи з позитивним результатом для України.

Заступником голови ТСК став представник фракції Партії регіонів Валерій Писаренко, віднедавна відомий як «нирка» Портнова» завдяки повідомленню С. Власенка у Facebook. Ще одним членом ТСК став колишній регіонал Володимир Пилипенко, який після зміни влади за старою звичкою швиденько вийшов із фракції Партії регіонів і перебіг у групу А. Кінаха «Економічний розвиток».

Чому ж така увага до двох маловідомих для широкого загалу нардепів? В. Пилипенка і В. Писаренка відносять до умовної «групи» А. Портнова. Останній закінчив свою кар’єру безславною втечею до Росії з посади першого заступника глави адміністрації людожера Януковича. І якщо про «подвиги» у сфері права Портнова вже багато розказано, то діяльність людей, які прописували і реалізовували схеми узурпації влади під проводом «адвоката диявола», ще недостатньо висвітлена.

Пилипенко, Писаренко разом із Портновим були обрані за списками БЮТ до Верховної Ради VI скликання. Після поразки Ю. Тимошенко на президентських виборах 2010 року вони разом із своїм покровителем А. Портновим, який отримав посаду в адміністрації Януковича, перебігли із тонучого корабля у провладний табір.

Не слід недооцінювати роль, так би мовити, технічних виконавців чорних схем Портнова, оскільки ці люди свідомо чинили дії на руйнування правової системи України, вочевидь – не безкорисно, і, будучи професійними юристами, не могли не усвідомлювати негативних наслідків своїх дій. А результат відомий – узурпація влади в руках однієї неадекватної особи, розвал правоохоронної системи та юстиції, загроза втрати цілісності держави. І відповідальність на цих людях лежить не менша, ніж на тих, кому вони служили.Вже з вересня 2010 року Писаренко і Пилипенко почали глумитися над Конституцією і гнути її під Януковича.

6 вересня 2010 року вони зареєстрували проект Закону про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» (щодо порядку утворення районних рад). Незважаючи на назву проекту, основною метою останнього була не тільки ліквідація районних рад у столиці, головне – це позбавлення конституційного права киян обирати собі бургомістра і здійснення управління столицею у ручному режимі з адміністрації на Банковій. У проекті написали: КМДА є виконавчим органом Київської міської ради, а голову КМДА призначає Янукович. От і все. Виборів проводити не потрібно! До речі, науково-експертне управління Верховної Ради ущент розкритикувало проект. У пришвидшеному режимі 7 вересня парламент приймає закон, а 8 вересня Янукович його підписує.

Не дивно, що В. Пилипенко через місяць отримує від екс-президента звання заслуженого юриста за «вагомий особистий внесок у реалізацію державної правової політики, зміцнення законності та правопорядку, високий професіоналізм у захисті конституційних прав і свобод громадян». В. Писаренко у грудні 2010 теж отримує аналогічне звання зі схожим формулюванням «заслуг». Проте, зрозумілим є, що почесні звання горе-юристи отримали далеко не за зміцнення законності, а навпаки – за цинічне позбавлення киян права на місцеве самоврядування.

Групу Портнова також пов’язують із підготовкою та реалізацією конституційного перевороту 2010 року через підконтрольний Януковичу Конституційний Суд, а також із позбавленням Верховного Суду України його конституційного статусу найвищого органу в системі судів загальної юрисдикції.

На виборах у Раду наприкінці 2012 року обоє «заслужених» пройшли по мажоритарних округах, увійшли у фракцію Партії регіонів. Через призначення Писаренка головою комітету з питань правової політики Портнов отримав контроль над проходженням законопроектами, які готувалися на Банковій та подавалися від імені Януковича, формальних процедур. Пилипенко у новому складі Ради став заступником члена Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи. Таким чином, Портнов отримав рупор у ПАРЄ, який перед європейською спільнотою згладжував негативи політичного вибіркового правосуддя в Україні та подавав у позитивному світлі ініціативи Банкової, зокрема, щодо прийняття нового Кримінального процесуального кодексу.

До речі, реальну «прогресивність» нового КПК, який так розхвалювали прислужники Портнова, в прямому розумінні на власній шкірі відчули активісти Майдану, яких, напівпритомних і побитих, судді своїми ухвалами, написаними під копірку, кидали за грати.

Ще однією законодавчою ініціативою Банкової, спрямованої на перетворення суддів на придворних блазнів, став законопроект про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів. Цей проект передбачав надання одноосібно президентові виключного права на призначення суддів довічно без п’ятирічного випробувального терміну та без участі у цьому процесі парламенту. Крім того, вказаним проектом пропонувалося вилучення із Основного Закону положення, яким закріплений п’ятирічний строк повноважень генпрокурора.

Себелюбного пошановувача золота і яєць Пшонку хотіли зробити довічним генпрокурором! Характерною оцінкою для цього проекту є описка у назві самого проекту в порівняльній таблиці на сайті Ради, під якою стоїть прізвище Портнова: «щодо посилання гарантій незалежності суддів». І справді група «заслужених» юристів хотіла якомога подалі послати будь-які гарантії незалежності суддів у цій державі. Упродовж революційних подій поплічники Портнова теж не залишилися осторонь можливості вислужитися диктатору.

9 січня цього року двійка зареєструвала законопроект під № 3855 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі. Очевидно, проект був спрямований проти активістів Автомайдану, які так дошкуляли Януковичу, Пшонці, Захарченку.

Відповідно до положень проекту працівникам ДАІ давалася можливість без складення протоколу штрафувати водіїв. Науково-експертне управління Верховної Ради назвало проект неприйнятним.

16 січня 2014 року цей проект був проголосований у всім відомий «ручний» спосіб і увійшов в історію України як один із «законів про диктатуру». У цей трагічний для України день, за яким послідував спалах насильства на Грушевського, Пилипенко і Писаренко в парламенті піднімали руки «ЗА» встановлення диктатури Януковича.

28 січня закон був визнаним таким, що втратив чинність, однак 29 січня, вже після перших трагічних смертей Героїв Небесної Сотні, Пилипенко і Писаренко цинічно вносять до парламенту аналогічний за змістом законопроект.

У цей же день, 29 січня 2014 року, у Раді зареєстрували та проголосували т. зв. закон про амністію, а точніше «закон про заручників». Формально на розгляд парламенту його вніс Ю. Мірошниченко, який згодом на Громадському не зміг переповісти його змісту. Зрозуміло, що це знову ж таки плід геніальної правової думки групи Портнова. Юристи з адекватним сприйняттям дійсності ніколи б не додумалися до обміну вулиць і будівель на заручників – громадян власної країни.

13 лютого двійка реєструє ще один законопроект. Цього разу під № 4135 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення окремих гарантій незалежності суддів. Законопроект був покликаний

продублювати частину норм скасованого закону про диктатуру Колесніченка- Олійника та забезпечити суддям (та їхнім близьким) спокій і недоторканість під час виконання замовлень Портнова на масові арешти побитих євромайданівців і позбавлення водійських прав автомайданівців.

20 лютого у розпал бойових дій у центрі столиці під час голосування Верховною Радою постанови про припинення вогню і виведення силовиків на місця постійної дислокації Писаренко та Пилипенко відсутні. Вони були вірні режиму до кінця. І навіть на момент написання цієї статті своїх скомпрометованих законопроектів «заслужені юристи» не удостоїлися відкликати.

Вочевидь, прислужники режиму і надалі відчувають безкарність. Однак відповісти доведеться. Сподіваємося, що зв’язки по партійній лінії «Свободи» депутата Львівської обласної ради Пилипа Пилипенка, батька В. Пилипенка, із своїм колегою по облраді і нинішнім генеральним прокурором О. Махніцьким не допоможуть уникнути відповідальності «заслуженим» юристам.

Такі особи, як Писаренко, Пилипенко, Лукаш, Олійник повинні бути відсторонені від політики і від правової спільноти як небезпечні для життя злоякісні пухлини. Вони не мають ніякого морального права брати участь у подальшому конституційному процесі в Україні. Відповідно вони повинні бути позбавлені і права юридичного обіймати будь-які владні чи виборні посади. Такі положення повинен закріпити закон про люстрацію, який наразі є вкрай необхідним для очищення суспільства.

Єдине, чим вони повинні бути зараз зайняті – це детальне вивчення дисертації «Міжнародний кримінальний суд за Римським договором 1998 року».

Саме за цією темою захищався Володимир Пилипович Пилипенко. Настав час застосовувати теоретичні знання на практиці. Можливо вони стануть в нагоді для захисту їхнього покровителя Януковича в Гаазі. І це у випадку, якщо останній ще живий.

zik.ua



Добавить комментарий